5-6 вересня відбувався XX Великий Конвент ОЗО

Розставити всі крапки над і в слові “децентралізація”, помислити про те, чим жити далі та побавитись в імпрези з Князем Цяпкою Скоропадом у головній ролі приїхали приятелі серця Ордену Залізної Остроги на Великий Конвент. І то не будь-який — на ювілейний. Сказати де він був не маєм права, нехай це буде таємницею й надалі.

Вже традиційно розбиралися хто й про що “мудрує” та що робити на наступний рік планує. Коли уже зі всіма ми розібралися, то ще й з за товариством йти охочих, тобто добровольців, приглядалися. Ніхто не бачив перестороги в тому, аби ще збільшити братерське коло, тому прийняли 15 нових членів – вручили їм хустки й шеврони, і заспівали разом вже пісень. Пісні про Цяпку, про війну й кохання все товариство затягнуло, північ далеко вже минула, коли все лицарство поснуло.

Неділю почали з молитви та бесіди про те, як Богові служити. Тут підтягнулись лицарі Залізної Остроги сказати свої застороги про те, як правильно робити, щоб Орден міг Пласту і Україні прислужити. Давали й грізні настанови про те, де “правильна дорога”, й куди усі маємо йти. “А далі, – кажуть, — думайте самі!”, і подалися забавлятись та слухати свої пісні. Так почалося планування, під Павука головуванням. Як Орден має рік служити, кого навчати, й що для самих себе зробити запланували на “ура!”, і тут прийшла така пора, коли час Комтура обрать, щоб зміг на себе хтось все взять.

Для Беркута цей раз лунав наш славень “Хай живе …!” і почали вже думати, кого ж він ще собі візьме. Допомагати будуть в цім серця приятелі оці:

  • Печатка Канцлера дісталась Характернику
  • За добровольців відповідатиме від зараз Претор Кущ
  • Щит Трибуна отримав друг Хом’як
  • Ну а бездонну скриньку скарбу — камерарій Сталь

На цьому славне товариство пороз’їжджалось досить бистро, чекаючи наступний раз, коли вже Комтурський наказ покличе знову на Конвент. На нові співи і пригоди, на нові плани й перемоги, почути гасло “Перемога або Смерть!”

Фото: Петро Задорожний / ОЗО

Вгору