Ми всі Крути і Україна

10945960_1028657377148666_1972130440_n

У січні 1918 року молода Українська Народна Республіка змушена була захищати свою державність від російсько-більшовицької навали. Попри те, що після Першої світової УНР отримала у спадок близько 300 тисяч війська, слабка влада Центральної Ради не змогла втримати втомлених виснажливою війною вояків. На момент наближення більшовицьких сил, котрі налічували понад 25 тисяч вояків, підконтрольними УНР фактично залишалися заледве 15 тисяч, та й ті не встигали вийти ворожому війську назустріч.

З північного сходу до Києва наближався шеститисячний загін Муравйова, назустріч якому виїхали з Києва кілька сотень студентів, курсантів та юнкерів, котрі закріпилися на станції Крути, обладнали вогневі точки, розібрали залізничну колію та чекали на ворога.

29 січня, коли військо більшовиків підійшло, київська патріотична молодь вступила у бій, який тривав понад 5 годин. Більшовики провели декілька атак, котрі були відбиті, зрештою, було вирішено відступити. Захисники Києва відступили на бронепоїзді, забравши своїх полеглих і поранених, руйнуючи позаду себе залізничну колію та мости.

На жаль, один із загонів, у кількості 27 вояків, заблукав у темряві та хуртовині і вийшов прямо на позиції більшовиків, котрі вже зайняли Крути. Усіх хлопців було розстріляно, існують свідчення, що під час розстрілу вони заспівали “Ще не вмерла Україна”.

Завдяки подвигу київських студентів, військо більшовиків затрималося на 4 дні, а уряд УНР зумів евакуюватись зі столиці. Через місяць Київ знову був українським. Тоді до поразки державності призвела взаємна боротьба між політичними елітами аж до знищення, не розуміння важливості сильних Збройних сил.

Зараз, коли українська державність знову перебуває під загрозою з того ж боку, що і майже 100 років тому, коли на боротьбу з окупантами стали тисячі добровольців та волонтерів, у час відродження українського війська, пластуни зобов’язані пам’ятати подвиг патріотів під Крутами і маємо усіма силами підтримувати і допомагати тим, хто стоїть на захисті України тепер, стримуючи російсько-терористичні війська на сході країни.

Наші вороги не мають ні совісті, ні честі, а ми маємо наших героїв і захищаємо рідну землю.

Сьогодні кожен мусить згадати подвиг студентів 29 січня 1918 року і сказати собі: я – Крути! Я – Іловайськ! Я – Щастя! Я – Дебальцево!  Я – Україна!

Перемога!

Цей запис опублікований в категорії Uncategorized. Дата: . Автор: Андрій Овчарук.

Вгору