Олександр Аргат: Утрачена армія здобутої держави

Аналітична стаття пластуна, члена ОЗО Олександра Аргата про стан української армії.

 

Утрачена армія здобутої держави

23.07.2014 _ Олександр Аргат

Угрупування збройних сил СРСР на території вже незалежної України було найбільшою у Європі формацією. Модерну на той час і грізну армію більше 20 років упосліджували і знищували. Давайте глянемо, що наше військо мало у 1991 році, і що є зараз.

780 тисяч особового складу, 6500 танків, 7000 інших броньованих бойових машин, 7200 артилерійських систем.

Більше 500 кораблів та суден, 1100 бойових літаків, більше 1000 одиниць тактичної ядерної зброї та 176 міжконтинентальних балістичних ракет.

Угрупування збройних сил СРСР на території вже незалежної України було найбільшою на той час у Європі формацією. За 21 рік “Армія Апокаліпсису” перетворилася на деморалізований колектив з обслуговування небезпечного металобрухту.

23 лютого 1918 року. Червоне Козацтво з’явилося раніше Червоної Армії

Головні козирі – ядерну зброю, оперативно-тактичні ракетні комплекси, стратегічну та важку авіацію – було віддано “з доброї волі”. Чорноморський флот розділено у ненайвигідніший для України спосіб.

Новітню, на той час, авіацію та бронетехніку сьогодні доведено до краю. Величезні арсенали з баз зберігання розпродано африканським та азійським друзям України.

“Точка” у справі ракетних військ

У 91-ому році на теренах України залишився третій у світі (після США та РФ) ядерний арсенал. Його основу склали п’ять дивізій зі складу 43-ої ракетної армії .

На озброєнні українських ракетників були стратегічні комплекси стаціонарного базування в шахтах (ракети УР-100НУ та РТ-23УТТХ) та мобільні ракетні комплекси (“Піонер” та “Піонер-УТТХ”).

Шеврон 43-ої ракетної армії. Джерело: форум sammler.ru

Oднак Україна стала, по суті, лише майданчиком розміщення цієї потуги. Самостійно вказати ціль, здійснити пуск та супроводжувати міжконтинентальну балістичну ракету українські військові були нездатні. “Ядерна скринька” з “червоною кнопкою” лишилася у Кремля.

Генеральний штаб поставив таку задачу (можливість для українського керівництва самостійного використання ракетних військ стратегічного призначення) перед ученими, які визнали її цілком вирішуваною.

Однак після оцінки грошової сторони цього амбітного проекту від ідеї відмовилися. До того ж на Київ почався потужний тиск з боку Вашингтона та Москви.

Знищена пускова шахта ядерної ракети в Первомайську. Символ утрачених можливостей

Згадуючи ті роки, Леонід Кравчук сьогодні повністю виключає існування тоді можливості для України зберегти ядерну зброю.

Втім, якщо американці були зацікавлені у якомога швидшому знищенні інфраструктури на території нової країни та вивезенні боєголовок до РФ, то росіяни, навпаки, були не проти залишити частини в Україні, але під своїм контролем.

Це дало б можливість відтягнути частину американських ракет, які стоять на чергуванні і тримають під прицілом стратегічні російські об’єкти. А також у хитрий спосіб перевищити кількість дозволених МБР згідно Договору про скорочення озброєнь.

Міністри оборони США та України підписують угоду про фінансування знищення стратегічної зброї. Фото: Центр з вивчення проблем роззброєння, енергетики та екології при МФТІ

З 1993 по 2001 рік усі українські шахти міжконтинентальних балістичних ракет були знищені за кошти США (остання у жовтні 2001-го поблизу Первомайська).

Єдиною згадкою про колишню потугу залишився музей РВСП у Кіровоградській області експозиція якого включає шахтну установку, командний пункт і зразки демілітаризованих ракет.

За такий безпрецедентний крок Україна отримала фінансування на подальшу утилізацію ракетного палива та непевні гарантії безпеки від країн ядерного клубу, оформлені в Будапештський меморандум.

Шахтно-пускова установка ракети УР-100НУ в музеї РВСП

Але якщо утримувати стратегічні ракетні війська в України справді не було ані технічної, ані фінансової можливості, то доля української тактичної ядерної зброї досі викликає обурення відставних військових.

Кілька років тому iнтернетом ширилися містифікації про ядерну “заначку”, про яку подбали патріотичні офіцери СБУ та ГУР МОУ на початках 90-их. Однак фахівці причетні до процесу ядерного роззброєння запевняють – це лише міф.

Ядерні боєголовки для тактичних ракет до Росії вивезли дуже швидко – ще у 1992 році. Українським ракетникам залишилися в спадок від СРСР лише оперативно-тактичні комплекси Р-300, здатні стріляти на 300 км та комплекси “Точка” та “Точка-У” з дальністю стрільби в максимум 120 км.

 “Точка У”. Розбір польотів

Останні стрільби (2000) з цих комплексів прогриміли на всю Україну.  Саме тоді ракета випущена у Чернігівській області долетіла до Броварів і влучила у житловий будинок. Після того ракетники більше не стріляли.

Сьогодні в Україні залишилася єдина 19-та ракетна бригада у Хмельницькому, на озброєнні якої аж 12 пускових установок ОТРК “Точка-У” (якраз достатньо для парадного розрахунку). Згадані вище ракетні комплекси Р-300 було розрізано на метал, остання ракета пішла під ніж рік тому.

Читати повністю: www.istpravda.com.ua/articles/2014/07/23/74241/

Вгору