Основниками ОЗО були: бл. пп. Влодко Маркусь, Іван Кліщ і Іван Сидорів, дальше Юліян Дорош і Володимир Кметик. Дійсні члени Куреня – Кавалери Ордена. Було заховане старшинство від дати висвячення на Кавалера, без огляду на вік. Це давало певні привілеї, прим. на Раді Кавалерів промовляли по старшинстві. Поза тим були члени на пробу т. зв. Побожні Паломники. Кожний Паломник мав свого опікуна, Кавалера, що боронив його інтересів перед Радою Кавалерів. Час. паломництва тривав від 8-ох місяців до 1 року. Рішення про переведення паломника в Кавалера мусіло бути одноголосне. На чолі Куреня стояв Великий Комтур Ордену. Першим був бл. п. В. Маркусь, другим і останнім бл. п Іван Кліщ. Курінний Суддя називався Першим Кавалером або Прімусом. Був ним без змін бл. п. Іван Сидорів (Каролько). Поза тим був ще канцлер та підскарбій. Специфічним титулом був титул найстаршого віком Кавалера т зв. Папи Ордену, без спеціяльних одначе управнень.

Від 1928 р. мене прийняли до Ордену Залізної Остроги. Основником куреня був ст.пл. Маркусь, студент політехніки і більшість членів того ж куреня були студенти техніки: Іван Кліщ, Борис Дурбак, Іван Сидорів, О. Мамчин, а також Осип Сидорів, В. Саєвич, В.Винницький, Т. Матвіїв та інші. Мене приняли як інструктора тіловиховання, для ведення руханки, забав та ігор для новацького табору в Підлютому, де начальником харчування був Володимир Кметик, а інтендантом С. Білинський всі ОЗО.