Основниками ОЗО були: бл. пп. Влодко Маркусь, Іван Кліщ і Іван Сидорів, дальше Юліян Дорош і Володимир Кметик. Дійсні члени Куреня – Кавалери Ордена. Було заховане старшинство від дати висвячення на Кавалера, без огляду на вік. Це давало певні привілеї, прим. на Раді Кавалерів промовляли по старшинстві. Поза тим були члени на пробу т. зв. Побожні Паломники. Кожний Паломник мав свого опікуна, Кавалера, що боронив його інтересів перед Радою Кавалерів. Час. паломництва тривав від 8-ох місяців до 1 року. Рішення про переведення паломника в Кавалера мусіло бути одноголосне. На чолі Куреня стояв Великий Комтур Ордену. Першим був бл. п. В. Маркусь, другим і останнім бл. п Іван Кліщ. Курінний Суддя називався Першим Кавалером або Прімусом. Був ним без змін бл. п. Іван Сидорів (Каролько). Поза тим був ще канцлер та підскарбій. Специфічним титулом був титул найстаршого віком Кавалера т зв. Папи Ордену, без спеціяльних одначе управнень.
Відбувалися Великі Ради Кавалерів (1 раз в рік під час першої весняної повні), Ради Кавалерів (звичайно раз в місяць), стоячі конвенти кавалерів. Ради мали частину офіційну, від якої були виключені паломники, та звичайну з участю паломників. Був зладжений устав Куреня на взір стародавніх орденових статутів, авторами були: Маркусь і Дорош, писаний квітистою середньовічною мовою (на жаль пропав). Відзнакою Куреня була острога і меч уміщені на розеті (край червоний, середина чорна), ношені на капелюсі. Як мені відомо, ніхто цієї відзнаки не заховав. Існує, одначе, у мене відбитка печатки Ордену з гербом (проект зроблений одним з наших ґрафіків, можливо Ковжуном або Лісовським). Цей герб надавався б евентуально на перстень, або евент. частина без лелійки. Я пересилаю Вам цю печать, але прошу її стерегти та евент. відіслати мені її – це одинокий примірник, що існує взагалі і я стеріг його як ока в голові через цілу заверуху.
Що до пласт. традиції та діяльности Куреня, то мушу з гордістю відзначити, що не була вона пересічною. ОЗОни були творцями таборів новаків (не уменшую тут заслуг бл.пп. о.Бучацького і Іваненка), але не забуваю, що Кліщ був обозним першого табору новиків (не новаків тоді) в Корчині. Його заслуги і потім Тиміша [Білостоцького] в цій ділянці - знані. Дальше ми працювали в організації новацтва (Котович, Кліщ, я) як референти в Команді Уладу Новаків. Позатим ми вложили багато успішної праці в розвій кооперативи "Пласт". Можу сміливо твердити, що ОЗО поставили такі самі заслуги для УПУ в ділянці новацтва та економічній, як Чорти коло юнацтва чи Чорноморці коло водного Пласту. Тільки ми працювали без реклями і через те може й деколи здавалося, що ми менше варті. Я думаю, що карта ОЗО в діяльности УПУ не лише не має ніякої плями, але є записана добрими й корисними ділами.
Примітка. Оригінальна назва цього спогаду: "Перший голос заміни куреня в Орден". Написаний він був в процесі дискусії членів 1-го Куреня УПС ім. Степана Тисовського щодо зміни назви куреня на Орден (пропонувались варіанти: Орден Залізної Остроги, Орден Св. Юрія та Орден Ст. Тисовського)
Відеоархів
Фотоархів
