1918 рік, Львів. О 19–й годині 31 жовтня в Народному Домi вiдбулося останнє перед виступом засiдання Української Генеральної Команди, в якому взяли участь понад 100 чоловік, у тому числі майже 40 старшин. Його вiв Дмитро Вiтовський. У короткiй промовi вiн охарактеризував мiжнародне полiтичне становище i ситуацiю в краї, накреслив завдання, поставлені перед українським вiйськом, та повiдомив, що УГК має в розпорядженнi лише 1400 воякiв та 60 старшин. Цей виступ, особливо останнє повiдомлення, справив на присутнiх неоднозначне враження. Значна їх частина засумнiвалась, чи вдасться здійснити повстання, а деякi навiть пропонували вiдкласти його на тиждень i за цей час добре пiдготуватися.

18 жовтня в Катедральному Соборі Тернополя взяли шлюб стрілець Волоцюга та його дама серця Антоніна. Всі члени Ордену приєднуються до вітань і бажаємо щастя, сімейної злагоди і любові.
Най жиє молода пара наша!

Знайте, що такої героїчної доби взагалі не знає історія людства. В тінь пішли прославлені досі Фермопіли… На героїзмі УПА і визвольно-революційного підпілля будуть виховуватися нові українські покоління. Боєць УПА і українский революціонер заступить місце мужнього спартанця в історії людства.

Генерал Т.Чупринка (Роман Шухевич)

Глуха ніч. Небо, наче простріляний як решето шпиталь, вкрите зірками. Лиш десь далеко цю глушину порушує свист кулі «Видно завтра буде погода!» - проривається крізь стогін поранених відважний стрілецький голос. «Дав би Бог» - чується таке ж могутнє у відповідь. «Ну що ж Іване, - час їхати на зустріч з товариством» - чується стиха. Іван підходить до коня. Гладячи по гриві поправляє сідло і акуратно застрибує. «Вйо!» - промовляє грізним голосом вдаряючи острогою. «Поїхали!».