4 березня розпочався наш тріп до Мюнхена. Автобусна подорож тривала 36 годин. До моменту, коли я вперше перетнув кордон Батьківщини, було два заняття: їсти і сидячи спати; відколи колеса покотилися рівними дорогами додалося ще одне приємне заняття: дивитися у вікно...Спочатку була нічна Польща з смішними назвиськами магазинів і красиво освітленими вуличками львівського характеру. Завіконні краєвиди Німеччини найбільше вразили гігантськими вітряками (енергоутворювальні системи).
На мюнхенському вокзалі з відкритими обіймами нас чекав містер Бодак – головний організатор семінару, викладач-професор і творець німецьких поїздатих поїздів :]. Дядечку вже 72 роки, фейс сіяє ентузіазмом знайти в кожному креативну ідею і поділитися своїми знаннями [Prof. Dipl.-Ing. Karl-Dieter Bodack, M.S.]. Після невеличкої екскурсії вокзалом, шикарною електричкою прибули на берег велетенського озера, погодували штарнберзьких лебедів українськими бутербродами і пішли вечеряти та розтаборовуватися в House Freudenberg [hausfreudenberg.de]. В перший день після знайомства зі всіма учасниками семінару (було там ще кілька студентів з європейських вузів), стартував наш курс навчання. . Першою темою було «образотворення», піраміда Маслоу і засоби архітектури, котрі допомагають підійматися до її вершини. Багато ілюстрацій і табличок.Вже на другий день, ми поїхали в Австрію. Електрички регіонального призначення червоного кольору, досить комфортні і їдуть до 140 км/год. Вистромивши об’єктиви у вікна, ми спрагло лапали картинки дико красивих Альп. . По дорозі вийшли в якомусь австрійському курортному містечку, піднялися на один горбик із сучасною котеджною забудовою, поклацали фотиками, спустилися, поїли якогось австрійського перченого борщу в ресторанчику з видом на гори і поїхали в Інсбрук [Innsbruck, Österreich]. Окрім коротенької екскурсії містом, нам подарували російськомовну екскурсію дуже авторитетним в Європі інститутом світлодизайну [Lichtakademie Bartenbach]. Там у всіх просто щелепи відвисли. . Сама архітектура навчального закладу досконально продумана і дуже нетрадиційно організована. Від масштабів і можливостей, які дають навчальні аудиторії, лабораторії і макетні майстерні просто слинка тече. Показувала нам всі прєлєсті інституту українка Яна, яка закінчивши цей заклад залишилась там працювати. Була з нами також Наталя, яка закінчивши наш КНУБіА, продовжила навчання в Fachhochschule Coburg, а зараз живе і творить в Дюссельдорфі. Дорогою назад у вагоні познайомився із земляком Ігорем, який виріс на Тернопільщині, а віднедавна працює програмістом в Мюнхені J. Навчання продовжувалося. Наступного дня ми почали вивчати планувальні сітки, системи вимірювання і пропорціонування, квадратно-діагональне відношення, золотий перетин, побудову кривих і спіралі. Все на прикладах в природі і в архітектурі, і з завданнями використати кожну щойно вивчену схему. Цікаво, у формі гутірки. Доходить чужою мовою навіть краще, ніж в універі рідним суржиком. А в приміщеннях будинку на стільки легко все запам’ятовується і так сильно хочеться вчитися і працювати, що я навіть, бувало, затримувався допізна у воркшопі зі своїм проектом. Це все - освітлення, інсоляція, вентиляція, кольори і матеріали в інтер’єрах, ергономіка меблів і т.д. На 8 березня німці роблять подарунок нашим дівчатам (які дійсно набагато красивіші за німкень!), і ми вперше їдемо на невеличку екскурсію Мюнхеном. Античні ордерні споруди, великі газони і красиві автівки – це перше, що я побачив в цьому місті. Далі ми потрапили в будинок, де працював Гітлер, потім в Пінакотеку сучасного мистецтва [Pinakothek der Moderne]. Там я просто «пісяв кип’ятком».. Особливо щедра доза задоволення від споглядання на оригінали Далі, Пікассо, Кандінського та інших. Далі тема трансформації форми, практикуємо «метаморфозис» в своїх архітектурних замальовках, досліджуємо органічний дизайн і його потребу на прикладах відомої сьогоденню архітектури, ввечері дивимося фільмик «Sketches of Frank Gehry». На ніч, бувало, ходили в місцеві паби і стейк-хауси, де зустрічали українців, росіян, поляків і прочіх . . Одного дня нам показували Вальдорфський дит.садок і школу [Waldorf School]. Оцінили логіку архітектури і системи освіти. Це, мабуть, найкраща доуніверситетська освіта, яка закладає дуже міцний фундамент в майбтнє потужної особистості і професіонала. . Після того зайшли в церквочку запроектовану одним із архітекторів-органіків, котрий до нас приїжджав на семінар. Сильно. Дуже корисним для здобуття божественної професії архітектора є сам шлях творення проекту, який пропонують нам німці. Головна міра в архітектурі – це людина, тож першим кроком в побудові проекту житлового будинку є серйозне інтерв’ю із замовником (кожен з нас був архітектором і замовником для іншого архітектора). Далі ми вийшли на земельну ділянку, де повинен стояти дім (чого ми ніколи не робимо за 6-річну програму навчання в Києві), зробили необхідні замальовки, орієнтовний шкіц, визначили сторони світу, оцінили рослинність, вологість, ґрунт, навколишню архітектуру тощо. Далі проаналізували проблеми вже зібраних умов і варіанти кращих рішень, що перетекло в формат клаузури і макетування. Ще одна вилазка в Мюнхен. Ходимо по Olympic Village і слухаємо екскурсію по архітектурі та історії цього житлового району. Підходимо до вражаючого своїми конструкціями Olympiapark, де проходила олімпіала 1972 року, з швидкістю 7 м/с піднімаємося на оглядову вежу висотою в 200м. Далі – BMW world – просто культова місцина. . Там ми довго висілиJ. Під вечір потрапляємо у велетенський триповерховий ресторан «Hofbräuhaus» – царство пива і німецьких святкових традицій. Тут шумно як на футболі (народу багацько), на сценах танцюють народні танці, навколо етнічна історична атрибутика, всі місця зайняті приїжджими, всі руки зайняті літровими бокалами, котрі змінюють що десять хвилин. . Весело J. Проектуємо далі. Консультуючись з містером Бодаком і містером Томасом [Dr.-Ing.Arch. Thomas von Dall Armi], доводимо до порядку плани поверхів, закінчуємо чистовики макетів і готуємся до презентації проектів, куди запрошено декілька німецьких професіоналів. Кожен архітектор представляє свій проект разом із замовником, забаганка або стиль життя якого служить відповіддю на більшість запитань. Проповідь кожного закінчують наші викладачі, пояснюючи ще й від себе якими неймовірно крутими засобами досягається поставлена ціль. Ввечері вручення сертифікатів, привітання, усмішки, оплески і обговорення наших спільних планів на майбтнє .. Наступні два дні, розділившись на групки, тиняємся Мюнхеном. В столиці Баварії населення не перевищує 1млн., пробок не бачив, повітря не загазоване, основний вид транспорту – велосипеди, люди привітні і майже всі знають англійську, дехто розуміє і російську (та й «наших руских» там чимало). Лінії метро і лінії приміських електричок в одній велетенській системі, самі вагони нові чистенькі і антропософічні, добиратися ними завжди швидше, ніж наземним транспортом, досить дешево, переповнення людьми бувають вкрай рідко. Тож мільйонери з Штарнберга залишають біля дому свої Porsche і їдуть з нами електропоїздами, які запроектував наш містер Бодак. . Коли я вперше піднявся з триповерхової підземної станції метро на Marienplatz Повертатися не хотілося . Тиждень німецької освіти дав знань для моєї майбутньої професії більше, ніж рік навчання в Україні. . Влітку планується ще один подібний семінар, тож всі, хто цікавиться архітектурою, дизайном і Німеччиною, звертайтеся за детльною інформацією на мій мейл:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
;) студент-архітектор КНУБіА групи абс-23а, ст.пл.скоб Андрій Садляк, ОЗО автор знимків: ст. пл. скоб Андрій Садляк, ОЗО 
і побачив їхню ратушу, тіло просто затремтіло від захвату. .. Цю готичну довершеність ніяк не опишеш словами.. Архітектура – це застигша музика. . Там же неподалік був наш улюблений ресторанчик, де в нас був персональний російськомовний офіціант, і де ми замовляли музикантам наші мелодії J. Ще в самій ратуші проходив фестиваль дитячної книги [Münchner Bücherschau Junior 2010], який нам подарував багато позитивних емоцій і любов до німецьких книг. Дуже всім хвалюся, що побував в старій Пінакотеці [Alte Pinakothek], де зібрана унікальна колекція творів живопису майстрів середньовіччя до сер. 18 ст., яких вивчаємо зараз на мистецтвознавстві. З них найкраще запам’яталися Да Вінчі, Дюрер, Грюневальд, Рафаель, Ліппі, Босх, Рубенс, Ван Дук, Теніерс і Рембрандт. Під вечір з’їздили до найвідомішого в футбольному світі баварського стадіону «Allianz Arena» і встигли побачити його в білому, червоному і синьому світлі. Махіна. Останній день пішов на шопінг, а я ще погуляв містом самотужки і заїхав в їхній палітєх. Останній вечір ми провели разом з організаторами в шикарному ресторані в містечку Лоххаус [Lochhouse]. . Зробили загальну знимку на пам’ять, пообнімалися і. . . і ще півтори доби їсти і спати в автобусі. .
Важко уявити скільки можна навчитися за 6 років німецької освіти. .
Переглянути ще трішки моїх знимок можна на жж: sadliak.livejournal.com
Коментарі
ці три знимки мало предають тему поїздки, тож велкам в теми мого жж:
http://sadliak.livejournal.com/18925.html
http://sadliak.livejournal.com/19160.html
http://sadliak.livejournal.com/19273.html
http://sadliak.livejournal.com/19703.html
http://sadliak.livejournal.com/19947.html
http://sadliak.livejournal.com/20168.html
http://sadliak.livejournal.com/20403.html
http://sadliak.livejournal.com/20593.html
http://sadliak.livejournal.com/20941.html