1918 рік, Львів. О 19–й годині 31 жовтня в Народному Домi вiдбулося останнє перед виступом засiдання Української Генеральної Команди, в якому взяли участь понад 100 чоловік, у тому числі майже 40 старшин. Його вiв Дмитро Вiтовський. У короткiй промовi вiн охарактеризував мiжнародне полiтичне становище i ситуацiю в краї, накреслив завдання, поставлені перед українським вiйськом, та повiдомив, що УГК має в розпорядженнi лише 1400 воякiв та 60 старшин. Цей виступ, особливо останнє повiдомлення, справив на присутнiх неоднозначне враження. Значна їх частина засумнiвалась, чи вдасться здійснити повстання, а деякi навiть пропонували вiдкласти його на тиждень i за цей час добре пiдготуватися.
Однак Д. Вiтовський нагадав, що Польська лiквiдацiйна комiсiя вже наступного дня прибуде до Львова, щоб негайно встановити свою владу, та що в провінцію вже вислано кур’єрiв iз наказом про взяття українцями влади. «Мусимо зайняти Львiв цiєї ночi, — заявив вiн. — Наша честь вимагає, щоб ми першi взяли владу в нашiм краю, навiть хоч би прийшлося її завтра утратити». Проти такої логiки заперечень не знайшлося.
В ході повстання за оперативним планом було нейтралізовано німецькі й угорські військові частини, а також обеззброєно польських солдатів і офіцерів Львівського гарнізону. Вдалося зайняти основні адміністративні центри та інтернувати там австрійського намісника графа Гуйна і військового командувача фельдмаршала Пфеффера. Захоплено міську ратушу, на якій, за наказом сотника Вітовського підняли український прапор, пошту, телеграф, вокзали, склади. Львiв опинився в руках українцiв. 1 листопада 1918 р. приблизно о 7-й годині ранку Дмитро Вiтовський доповiв Костю Левицькому як тодiшньому головi делегацiї Української Національної Ради, що українськi вiйська «зайняли Львiв i обсадили всi державнi установи без проливу кровi i взагалi без жертв»
Наші дні, Львів. Під світлом сучасних гелоувіннських кавунів 31 жовтня шпигун ЗУНР Вареник за наказам коменданта Колобка передав план дій на цю ніч керівникам загонів, які серйозно мають долучитися до відстоювання Української держави та захоплення адміністративних центрів у Львові – вокзал, пошта, ратуша.
Наступного дня о 7-й годні військові загони пластунів захопили ратушу та підняли синьо-жовтий прапор! Вже о 9-й годині було розсекречено місце перебування графа Гуйна, який при допиті надав важливу інформацію штабу ЗУНР. Події розгорталося швидко та непередбачено! О 12-й годині стало відомо про загибель розвідника ЗУНР, який прибув потягом з провінції, і мав виконати таємне завдання, яке полягало у підробленні документів та купівлі квитка до Америки Пану Генералу! Це завдання лягло на плечі пластунів… Пластовий загін на Вокзалі розсекретив код до камери схову, в якій розвідник перед смертю залишив свої речі та документи по даній справі. Вояки ЗУНР поміняли українські гривні на тодішні буфони та подалися у туристичну фірму за квитком Пану Генералу! В обід Пан Генерал отримав квиток та полетів до Америки на конференцію!
За такою легендою львівські пластуни взяли владу у свої руки і згадали ті події, які відбувалися у Львові 90 років тому та тих людей які захопили Львів 1918 року.
Ввечір львівські пластуни утворили живий ланцюг по вул. Листопадового Чину та вшанували пам'ять організаторів Листопадового Зриву хвилиною мовчання. Далі сформована колона із засвіченими лампадками вирушила на Личаківське кладовище!
ВОЛЯ АБО СМЕРТЬ!!!
