Глуха ніч. Небо, наче простріляний як решето шпиталь, вкрите зірками. Лиш десь далеко цю глушину порушує свист кулі «Видно завтра буде погода!» - проривається крізь стогін поранених відважний стрілецький голос. «Дав би Бог» - чується таке ж могутнє у відповідь. «Ну що ж Іване, - час їхати на зустріч з товариством» - чується стиха. Іван підходить до коня. Гладячи по гриві поправляє сідло і акуратно застрибує. «Вйо!» - промовляє грізним голосом вдаряючи острогою. «Поїхали!».
Від тупоту копит і прокидаюся…. Невже це примарилось? Подумав я поправляючи свій спальник і оглядаючи курінні символи що висіли довкола кімнати в якій, близько ста років тому, лежали поранені січові стрільці. «Таки примарилося…». І знову лягаю спати.
В с. Лісники поблизу Бережан (Тернопільщина) у стінах колишнього шпиталю УСС, з розмаїттям лицарських традиції, веселими забавами, спортовими іграми та відвідуванням історичних місць відбувся XIII Великий Конвент «Ордену Залізної Остроги».
Під час збору визначено нову «Капітулу»* та висловлено вотум довіри попередньому Комтуру** ст. пл. Юрку Юзичу. До проводу куреня окрім мене також ввійшли Гонта, Шум, Дощ, Кук, Сало та Звір.
Зі всіма почестями троє пластунів отримали шеврони і хустки куреня заслуживши стати дійсними членами Ордену.
Завершилося дійство 21 вересня 2008 року покладанням вінків до могил Січових стрільців на г. Лисоня, в с. Лісники та с. Посухів, тим самим віддаючи свою шану борцям за волю України.
** - курінний
Автор новини: "Трибун ОЗО" Гартік
