Ми сьогодні приїхали в Чернівці. Дощ падав звідусіль: зверху, збоку. Трохb скоса, а інколи здавалось, що і знизу. Але потім всередині в нас щось гепнуло, шарахнуло, торкнуло, тьохнуло, гахнуло…. Мабуть це почуття було спровоковане нашими VIP-місцями в нашому розкішному автобусі. Приїхали, розтаборувались, помолились першими, а це означає, що ми їмо першими. І холодно вже, а це знак, що ватра не за горами. Витягли ми каремати і бігом на ватру. Там вже й поспівали, пісні лились на всі боки. Провід нам повідомив нам новину, що дана нам місія. Маємо повідомити Румунію, що Україна ще не здалась. Вперше «Сіріли у сумерках…» і перша «Нічна тиша..».
З хронік тактичного відтинку 25



















