Раз-два манив в житті двома речами....радше не речами, а релігіями, одні були високими та неприступними- інші солодкими та ніжними, шо одні шо інші не давали йому спокою в його нікчемно- драйвовому житті. Раз- два рідко голився, майже ніколи не тратив кеш на корм, проте був найбільшим шопером з -поміж інших приятелів, леді завжди брали його на шопінг, замість нудних екскурсів про те -хто в якому році і як всрався в новому для нього місті )) Раз-два ніколи не переймався завтрашнім днем, вчив всіх жити миттю вже і зараз, бо завтра можна було сконати,.. тому при першій же нагоді втікав до однієї зі своїх двох пасій.... перші були високими найвища з них досягала позначки трішки більше 2... другі з траплялися зростом в 1.65- 1.8 різниця була тільки в кратності до 1000. Власне оце масштабування: Раз- два ніколи не любив топографії та орієнтування, малювати шкіц план було гіршим аніж голитися кожного ранку, який же щасливим він був коли йому на чверть століття заздалегідь подарували компаса, тепер він точно знав курс свого життя, і якшо раптом заблукає то матиме цілих 360 ° аби податися кудись вдалечінь.
Красунчик Марко був найкращим приятелем Раз- два, разом ходили в гори,пакували недоварену гречку в далекому 2001, Красунчик часто підкидав йому шмотки зі складу сої мами, спали в трубі на хребті в Бескидах, коли красунчик марко лежав в лікарні з туберкульозом то раз два приносив йому яблучний сік, який мама витискала з яблук з краківського. власне Красунчик і підбив Раз- два на авантюру чкурнути в експедицію на Буковину, і все б нічого та за 5 днів до того Дрібний та Теплий повернулися з свого вояжу з Георгіївських земель, і в Раз- два заграла в жилах кров чубатих пращурів- дорога кликала у мандри але кудись подалі від шумних вокзалів та юрб нестерпних туристів зі смердючими чемоданами та фенами для волосся... Хотілося екзотики, чогось такого від чого перехоплює подих, і ще не скоро розумієш куди і як далі.. за старим сценарієм Теплий мав їхати в експедицію з дітисками- а Раз- два попри Шегині прослизнути до Євросоюзу, . Та Бозя не обділив Теплого ідеєю вчитися не на геодезії, і тому він поїхав обзервувати побережжя Криму, хоча Раз-два казав йому шо перед тим його вже хтось досліджував. Отож мрії про Європу відклалися на осінь,- попереду чекало мальовниче Буковиння повне циган та розмитих доріг Черемоша. Теплий мав найкрашого друга, Млямлю, але той почувши про нарест риби на узбережжях Аляски кинув все, навіть квартиру на Топольній, і чкурнув на заробітки, примовляючи- "махав я такий курорт гнити у Львові все літо".
Власне настав день коли Раз -два наближався по колії до своєї однієї пасії... він навіть навмисне взяв ручку і клаптик паперу аби все своє спілкуванняз легендою ретельно занотувати. Іншу пасію він залишив ше в тамтому десятилітті. він не любив примітивних та наїжачених ракєт, його вабили солодкі вуста зі смаком афен та очі кольору гірської модрини.Раз-два любив простих та вар"ятських кобіт, які часом мали шпака в голові, характерною рисою всіх захоплень було кучеряве волосся, любов до Костенко та спільні музичні вподобання...
Зустріч красунчика Марка та Раз -два припала якраз на п"ятницю вечора,- маленький плєцик який той нажив в одному склепі в центрі міста, моцні сандалі і запах Armani Mania характерно відрізняли його від типової аудиторії ватри на яку він приїхав, проте всі оточуючі знали шо Красунчик марко і його приятель Арчібальд є справжніми легендами експедицій.
А далі була казка.... таке буває вкрай рідко. коли вдається однією штукою всістися на дві таборетки... але дива трапляються- Раз -два ніколи не вірив ні в які аксіоми, теореми, якось на парі з хімії коли викладач покликав його до дошки розв"язувати рівняння і в кінці кінців його сам розвязам, спитавшись куди під час реакції подівся водень, то Раз -два розвівши руки вбік,твердо сказав шо не брав водню. Його завжди трафляли уроки фізики та закони Гей -Люссака, він навіть коли вчився в інтернаті для особливих дітей то розбив колбу яку школі подарував Андрей Шептицький. Проте він завжди вірив шо мрії збуваються і геть не важливо шо більшість його іторій викликало несамовитий сміх учасників іншого табору жертв Бухенвальду, він знав свою правду... треба жити миттю- вже і зараз. Якраз Дрібний вів паралельну експедицію по тому ж маршруту шо й раз два з красунчиком та Арчібальдом і кожного вечора під покровом ночі вони пригадували старі добрі часи і тішилися як дурні, після грибочків. Так от про казку, коли Раз-два кохався в увазі своєї першої манії, він почув незвичний голос, хтось вдалині тиху наспівував шось про опришків, легендарних квартирантів , чи то пак мешканців цих земель. Чарівний голос таки примусив його вгамувати пристрасть до гір, - які оточували його звідусіль, вилізти з теплого спальника та попрямувати до вогника,.. вона не була схожою на захід сонця чи ніжний вітерець, вона була ніжною та солодкою на дотик,очі блищали дивним почуттям, а голос заставляв замовкнути всіх зозульок. так Раз -два познайомився зі Стеллою. Життя таке непередбачуване, і ніхто ніколи не знає що буде завтра... Це факт... і одного разу вони побачаться... знову... так так знову, бо одного разу це вже було, і не важливо що вона просто пробігла, мабуть спішилась назустріч вітру і тому просто пробігла а він... а він надто пізно зрозумів що це була вона... все стається, все... коли думка про неймовірне починає гаснути, коли сонце сходить але не залишає тінь на мріях тоді можливо все... і поїздка... і пісня вітру, і сніг.. Раз два ніколи не зрадить Горам і їм..
Фотографії з Говерлі 2011 можна переглянути у фотоархіві >>
Відеоархів
Фотоархів
