Угрин-Безгрішний (Венґжин) Микола

Угрин-Безгрішний (Венґжин) Микола (“Тарас Вірний”, “М.Грин”, “М.У.Безгрішний”, “МУБАЛ” (спільно з А.Лотоцьким); 18.12.1883, с. Куп’ятичі Перемиського пов., тепер Польща – 18.01.1960, м. Новий Ульм, Німеччина). Навчався у Перемиській гімназії, іспит зрілості склав у Тернополі в 1907 р. Служив недовгий час в австрійській армії, а відтак вчився у Львівському і Чернівецькому, пізніше – у Київському університетах. Член студентського товариства “Академічна громада” у Львові. Редагував газети “Бджола” (1908) і “Будучність” (1909 і 1923–1924) та ін. Вчитель гімназій у Кіцмані та Рогатині (1911–1914, 1917–1918, від 1922). Спільно з Антоном Лотоцьким у 1912 р. в Рогатинській гімназії створив і очолював організацію “Молода Січ” – аналог і попередник Пласту для учнів 1-3 класів на зразок дорослих “Січей”. Один із організаторів Січових Стрільців. Під час перебування УСС на Закарпатті восени 1914 р. був ініціатором створення ідеологічного і культурно-просвітницького відділу леґіону – т. зв. “Пресової Кватири”, підхорунжий. Співредактор стрілецьких часописів “Вісник Пресової Кватири УСС”, “Самопал”, “Червона Калина”, “Самохотник”, були активний дописувач місячника “Шляхи”, що видавався у Львові, висвітлював стрілецьку ідеологію, друкував матеріали до історії українського стрілецтва. 2 травня 1915 р. написав “Гімн Українських Січових Стрільців”. Автор стрілецьких фото, які послужили ілюстративним матеріалом для багатьох видань, в т.ч. і ювілейного альбому “Українські Січові Стрільці. 1914-1920” (Львів, 1935). Сотник УСС і УГА. Разом з військами УГА переходить на Велику Україну, де проходить крізь “чотирикутник смерті”. Комісар шкільництва в Косові (1920). Арештований румунами і ув'язнений в Бухарестській тюрмі. Після повернення в Галичину арештований поляками, короткий час перебуває в тюрмі у Бережанах. Звільнившись поселяється в Рогатині, де займається вчительською працею. Голова товариства “Просвіта”, спільно з А. Лотоцьким видавець і редактор журналу “Рогатинець” (1923–1925). 36ірка поезій “Проби” (1905), оповідань “З життя гімназистів” (1907, 1928), п’єси “Красний примір направив” (1903), “Софія Галечко” (1924 і 1943), “Лицарі Залізної Остроги” (1938), “Нарис історії УСС” (1923). У 1936 р. вийшла книга М. Угрина-Безгрішного “Коротка граматика української літературної мови”. Історик УСС, зокрема автор брошури ??? і статей “Українські січові стрільці (в десятиліття 1914–1924)” (Калєндар “Червоної Калини” на 1924 рік) Член Української Військової Організації (УВО). Керівник історико-військового відділу Військової управи Дивізії “Галичина”. Автор тексту пісні “Дивізіє, гей рідна мати”, працював у УІ відділі штабу Дивізії (психологічна служба) у ступені поручника. Потрапив в оточення у “Бродівському котлі” (1944), звідки чудом врятувався. З 1944 на еміграції у Відні, відтак у м. Новому Ульмі (Німеччина), де займався вчительською діяльністю.

Праці:

Угрин-Безгрішний М. Нарис Історії Українських Січових Стрільців