Дурбак Тарас (“Чинкосків”, “Щапа”; 3.06.1911, м. Львів – 31.12.1996, Кі-Вест, Флорида, США). Брат ще одного озона – Бориса Дурбака-“Ямбура”. Вихованець 1 куреня ім. П. Сагайдачного (Львів), був суддею, скарбником, писарем. Член 1 куреня УСП ім. Ф. Черника, відтак член 15 куреня УСП “Орден Залізної Остроги”. Секретар Верховної Пластової Команди (ВПК) у 1928–1929 рр., референт організації і діяльності УПН (1929–1930), писав до “Молодого життя”. Великий Канцлер куреня (1930). Обозний велосипедної мандрівки куреня влітку 1930 року. Закінчив Львівську політехніку, належав до керівництва Товариства українських студентів Львівської політехніки “Основа”. Інженер-хімік, власник кількох патентів. Після Другої світової війни – на еміграції в Німеччині та США. Активний в громадському і церковному житті діаспори. За довголітню працю на благо церкви Пара Римський Іван-Павло ІІ відзначив Тараса Дурбака Орденом св. Григорія (1984). Дорадник у справах УПН в часі відновлення Пласту у таборах ДіПі (1946 р.), згодом гніздовий новаків у Ньюарку ((штат Нью-Джерсі) у 1955-1957 рр.У 1950-х рр. був станичним Ньюарка, заступником Голови КПС і крайовим комендантом пластунів США, головою таборової комісії. Редактор посібника для виховників УПЮ “В дорогу з юнацтвом” (1959–1962), читав ідеологічні гутірки на перших таборах “Лісової Школи”. Від 1961 р. Тарас Дурбак – Головний Булавний Пластунів (до 1967 р.), згодом головний референт Виховної Дії Головної Пластової Булави. Член Головної Пластової Ради (1973-1991), голова ГПР у 1980–1985 рр. Член куреня УПС ім. С. Тисовського, його курінний (1982–1984). Відзначений Свастикою заслуги (1929), орденом св. Юрія в золоті (1953), Орденом Срібної Сокири (1966).
Ольга Кузьмович. Тарас Дурбак: у вірності Богові
У пам’ять друга “Щапи”
