Білостоцький Тиміш (Тимотей) (“Кривоносенко”; 06.03.1905, м. Львів – 6.07.1995, Озон Парк, Нью-Джерсі, США). Брат ще одного озона – Якова-Степана Білостоцького. Вихованець 1 куреня УПЮ ім. П. Сагайдачного та 7 куреня УПЮ ім. кн. Льва. Член 2 самостійного гуртка К.О.З.О. 1 куреня УСП ім. Ф. Черника, відтак член 15 куреня УСП “Орден Залізної Остроги”. Член Підпільного Пластового Центру від ОЗО у 1930-х рр. Один із засновників УПС та 1 куреня УПС ім. С. Тисовського у 1930 р. Закінчив Академічну гімназію у Львові (1923) та філософський факультет Львівського університету. Вчитель машинопису, стенографії і руханки торговельної гімназії. Активний діяч спортивного руху, більше десяти років був провідником сокільських відділів у Львові, входив до Старшини “Сокола-Батька”, був автором сокільських вправ, статей, брав участь у редагуванні рубрики “Руханка і спорт” газети “Новий час”. Учасник оркестру Львівського міського театру, потім симфонічного оркестру м. Львова (до 1944), грав на валторні. Викладач Львівської політехніки і Львівського торгового інституту (1939–1941). Після проголошення Акту відновлення Української Державності 30 червня 1941 р. з ініціативи Організації Українських Націоналістів на пластових засадах почала творитися Організація української націоналістичної молоді “Січ”, до організаторів якої належав Тиміш Білостоцький. Коли німці ліквідували ОУНМ “Січ” та інші молодіжні організації, на їх місце вдалося при Відділі Молоді УЦК створити Виховні спільноти української молоді (ВСУМ). Референтом тіловиховання Відділу Молоді став Тиміш Білостоцький, який також був комендантом таборів ВСУМ у Брюховичах коло Львова. Із творенням Дивізії “Галичина” Тиміш Білостоцький призначений уповноваженим української військової формації юнаків, мав ступінь сотника як провідник української молоді при головній квартирі юнацьких з’єднань німецької армії. Після війни на еміграції – спочатку в Німеччині, потім в США. Там жив спершу в Квінсі, м. Нью-Йорк, а відтак в Озон Парку, Нью-Джерсі. Працював у видавництвах, на власному ротаторі друкував багато пластових видань. Був головою Товариства “Самостійна Україна”, відділу Українського Народного Союзу, а з 1957 р. – теж дяком і диригентом хору при Українській Католицькій Церкві. Пл. сен. кер., С. О. Тиміш Білостоцький був членом Орлиного Круга, субреферентом УПН (1955-1956), видавцем “Вогню Орлиної Ради” (від 1951 р.) і “Бібліотеки ВОР”. Разом з М. Пежанським упорядкував “Альбом 50-ліття Пласту” (Нью-Йорк, 1964). Відзначений Свастикою заслуги (1922) та Орденом св. Юрія в сріблі (1958).
Управа новацького табору на Остодорі, 23 липня 1932 р.
У верхньому ряду перший зліва - Тиміш Білостоцький, четвертий зліва - Верховний Отаман Пласту Северин Левицький, п’ятий зліва - комтур ОЗО Іван Кліщ
Тиміш Білостоцький (зліва на передньому плані)
проводить руханку для новаків на Остодорі
Нарада новацьких виховників, США.
Зліва направо: М. Світуха, Т. Самотулка, Т. Білостоцький
Могила Тимоша і Ольги Білостоцьких
